Як познайомитися зі своїми почуттями?

Чому ми не чуємо своїх почуттів

Сучасну людину навчають багатьох важливих речей: здобувати освіту, будувати кар'єру, планувати майбутнє, досягати результатів, ухвалювати рішення. Але майже ніхто не вчить розуміти власні емоційні стани. Тому, коли всередині виникають тривога, злість, смуток чи розгубленість, природним здається бажання якомога швидше їх позбутися. Ми починаємо сприймати почуття як проблему. Хоча насправді проблема найчастіше виникає тоді, коли ми перестаємо їх розуміти.

Почуття неможливо вимкнути. Їх можна лише перестати чути

З дитинства ми звикаємо чути поради щодо своїх почуттів: «не ображайся», «не бійся», «не злись», «не плач». Найчастіше ці слова говорять із добрих намірів. Нам важко бачити біль іншої людини, тому хочеться якнайшвидше позбавити її неприємних переживань. Але відбувається цікава річ. Замість того щоб допомогти людині зустрітися зі своїм внутрішнім світом, ми ніби зачиняємо двері перед тим, що зараз відбувається всередині неї. І дуже часто так само поводимося із собою.

Злякався? — «Нічого страшного, впораюся».

Розлютився? — «Не можна злитися».

Стало сумно? — «Ніколи розкисати».

З часом ми перестаємо помічати не лише окремі почуття, а й саму звичку не звертати на них уваги.

Почуття — мова нашого внутрішнього життя

Кожне почуття повідомляє нам щось важливе. Тривога може підказувати, що ми втратили відчуття безпеки або опинилися перед невизначеністю. Злість говорить про порушення наших меж чи цінностей. Смуток допомагає прожити втрату. Радість показує, що ми зустрілися з тим, що для нас по-справжньому цінне. Почуття не роблять вибір за нас і не дають готових відповідей. Але вони звертають нашу увагу на те, що має для нас значення. Саме тому їх можна назвати мовою внутрішнього життя.Коли ми  перестаємо чути цю мову, то поступово втрачаємо зв'язок із собою.

Чому нам так важко витримувати почуття іншої людини

Буває, що ми бачимо: близькій людині боляче. І майже одразу хочемо допомогти. Ми говоримо: «Не хвилюйся»; «Усе буде добре»; «Не бери так близько до серця»;  Нам здається, що так ми підтримуємо. Але дуже часто за цими словами стоїть не лише бажання допомогти, а й власна неспроможність витримати чужий біль. Почуття іншої людини можуть торкатися наших власних переживань, страхів або безсилля. І тоді виникає природне бажання якнайшвидше завершити цей непростий емоційний контакт. Саме тому ми нерідко поспішаємо не вислухати, а заспокоїти. Не бути поруч, а знайти рішення. Не зрозуміти, а швидше прибрати те, що викликає дискомфорт.І в цей момент почуття залишаються непоміченими.

Із чого починається знайомство зі своїми почуттями?

Австрійський психотерапевт Альфрід Ленгле вважає, що знайомство з людиною починається з поважного ставлення. Це здатність на певний час відмовитися від оцінок, порад і поспішних висновків, щоб дозволити іншій людині бути такою, якою вона є. Не поспішати змінювати чи виправляти, а спочатку побачити те, що насправді є.

Поважне ставлення не прагне змінити людину. Воно дозволяє їй бути. Згодом це поважне ставлення, яке ми колись отримали від іншої людини, може стати нашим власним способом ставитися до себе. Саме тоді з'являється можливість по-справжньому знайомитися зі своїми почуттями. Та саме завдяки такій увазі дитина вперше відчуває: «Я важливий. Мене бачать. Мене помічають». Не треба нічого контролювати, аналізувати та  негайно виправляти

Як почати знайомство зі своїми почуттями

Уявіть, що до ваших дверей постукав давній друг. Ви давно не бачилися. Ви ще не знаєте, навіщо він прийшов. Він не встигає нічого сказати, а ви вже починаєте пояснювати йому, що він помиляється, що не мав приходити або що його проблема не така вже й серйозна.Навряд чи після такої зустрічі захочеться відверто поговорити.

Із почуттями відбувається приблизно те саме. Щойно вони з'являються, ми нерідко намагаємося швидко їх оцінити, придушити або змусити зникнути. А що, як спочатку просто запросити їх до розмови?

У багатьох народних казках господар спершу запрошував гостя до оселі, пропонував йому воду, вечерю й відпочинок. І лише потім запитував, із чим той прийшов. Можливо, саме так варто зустрічати й власні почуття. Спочатку дати їм місце. Потім уважно вислухати. Та  лише після цього шукати відповідь.

Що змінюється, коли ми починаємо чути свої почуття

·      Поступово ми починаємо краще розуміти себе.

·      Стає легше помічати власні потреби, цінності й внутрішні межі.

·      З'являється більше ясності у виборі.

·      Зменшується внутрішня боротьба.

·      Натомість виникає відчуття внутрішньої опори та цілісності.

Почуття не керують нашим життям. Але вони допомагають краще його розуміти.

На завершення

Знайомство зі своїми почуттями — це не спроба стати надто емоційною людиною. Це спосіб відновити діалог із собою. Адже почуття — це не проблема, яку потрібно виправити. Це мова, якою наше внутрішнє життя говорить із нами. І, можливо, найважливіше запитання, яке варто час від часу ставити собі, звучить дуже просто: «Як мені зараз»? З цієї уважної зустрічі із собою часто починається шлях до глибшого розуміння власного життя.