Лабораторія самопізнання “Я єсмь"
По-хорошому, самопізнання варто було б вивчати ще у школі. Нас навчають багато чого, але майже не вчать знайомитися з тим, хто всіма цими знаннями користуватиметься. Хто я? Що мене визначає? І який шлях насправді мій? Мені здається, освіта поступово прийде до того, що дослідження себе стане такою ж природною частиною дорослішання, як і пізнання навколишнього світу. А поки цього можна вчитися самостійно.
«Лабораторія самопізнання “Я єсмь”» — це простір для практичного дослідження себе.
Не курс, де потрібно запам’ятати ще один набір психологічних теорій. Тут об’єкт дослідження — ви самі.
Ми будемо досліджувати свою людську структуру: тіло й відчуття, почуття, сприйняття та інші когнітивні процеси, звичні реакції й автоматизми. Вчитися розрізняти те, що відбувається в мені автоматично, і те, що справді є моїм вибором.
Для мене самопізнання — це фундамент для формування суб’єктної позиції: здатності бачити, що зі мною відбувається, спиратися на внутрішні сигнали й поступово ставати тим, хто може сам керувати своїм життям.
У програмі поєднано мій багаторічний досвід психологічної практики, навчання та власного дослідження людини — від психології до духовних практик. Тому ми будемо знайомитися з різними світоглядними картами, але жодну з них не прийматимемо на віру.
Головний інструмент дослідження тут — ваш власний досвід.
Кому може бути актуальна Лабораторія самопізнання?
Як психолог, я думаю насамперед про тих, хто працює з іншими людьми. Важко допомагати людині відновлювати контакт із собою, якщо власна внутрішня територія залишається мало дослідженою. Якби на початку мого професійного життя в мене була така можливість, можливо, я менше блукала б на перехрестях важливих професійних і життєвих виборів.
Як духовний дослідник, я знаю іншу складність. Можна роками займатися практиками й усе одно сумніватися: я справді чую внутрішню відповідь чи приймаю за неї власні очікування, страхи та ментальні конструкції? Іноді, перш ніж шукати глибину, доводиться виявити те, що заважає контакту з нею.
Як людина, яка зараз перебуває в сутнісному періоді свого розвитку, я несподівано виявила, що життя тільки починається. Іноді трохи сумно, що тільки зараз. Але значно більше радості від того, що попереду ще стільки простору для дослідження.
Тому вік і професія тут не головне. Важливіше інше — інтерес до питання: «А як усе це влаштовано саме в мене?»
Як зрозуміти, чи потрібна ця програма саме вам?
Давайте не будемо шукати відповідь лише в голові. Проведемо перший маленький експеримент.
- Зробіть паузу в читанні. Переведіть увагу на себе й кілька секунд просто послухайте биття свого серця.
- Поставте собі запитання: «Чи може ця програма бути для мене цінною?»
- Не поспішайте відповідати словами. Подивіться, що відбувається в тілі. Воно стискається, напружується, хочеться відсторонитися? Чи з’являється більше простору, інтересу, легкості, руху назустріч?
Не поспішайте інтерпретувати сигнал. Просто помітьте його. Адже одне з питань Лабораторії якраз і звучить так: як навчитися помічати свої внутрішні сигнали, розрізняти їх і розуміти, про що вони мені говорять?
Перший рівень Лабораторії самопізнання шукає відповідь на питання «Де в мене кнопка?»
Перший рівень — це фундамент дослідження себе.
На ньому ми будемо шукати й опановувати власні інструменти, які допомагають краще розуміти, що відбувається всередині мене: не лише помічати свої реакції, а й поступово розрізняти, звідки вони виникають і що ними керує.
Чи є в мене внутрішні опори й чи можу я на них спиратися?
Про що повідомляє мені тіло?
Про що говорять мої почуття?
Як я сприймаю те, що відбувається, і за якими звичними сценаріями думаю?
Де закінчується моя автоматична реакція й з’являється можливість вибору?
Ми послідовно досліджуватимемо вітальність, почуття та когнітивні процеси, а потім складемо ці частини, немов пазли, щоб почати формувати позицію спостерігача.
Спостерігач — це та внутрішня позиція, з якої я можу подивитися на себе й ситуацію трохи більш неупереджено: побачити свої відчуття, почуття, думки та автоматичні реакції, перебуваючи на певній дистанції, ніби дивлюся із глядацької зали.
А від спостерігача до творця свого життя — рукою подати.